У Верховній Раді розглядають законопроєкт, який може завдати серйозного удару по економіці та повсякденному життю українців. Замість нинішнього безподаткового ліміту в 150 євро пропонують встановити поріг у 45 євро або взагалі його скасувати. Це здається кроком назад у час, коли країна бореться за виживання.

Логістика в Україні довела свою надзвичайну ефективність. Навіть під обстрілами логістичні компанії забезпечують доставку посилок, відновлюють відділення та підтримують армію. Проте цей законопроєкт може зруйнувати те, що працює безперебійно навіть у воєнний час.

Зниження порогу означає, що фактично кожна міжнародна посилка обкладатиметься податком. Це стосуватиметься найпопулярніших товарів: одягу, техніки, косметики, іграшок. Українці звикли замовляти ці речі за кордоном через значно нижчі ціни – інколи на 30–40 % дешевші, ніж у нас. Новий податок додасть до вартості ще 20 %, що для багатьох стане недосяжним тягарем.

Волонтери, які щомісяця відправляють тисячі посилок для ЗСУ, опиняться у складній ситуації. Зараз вони купують тактичне спорядження, медичні товари, комплектуючі для дронів за кордоном, максимально ефективно витрачаючи кошти. З введенням ПДВ на кожну посилку ця допомога зменшиться, а військові отримуватимуть значно менше.

Водночас подібні зміни створять сприятливі умови для контрабанди. Легальні поштові відправлення, які можна відстежити, ризикують поступитися місцем «сірим» схемам. Вантажі почнуть ввозити у приватних мікроавтобусах без належного контролю. Легальний ринок постраждає, а держава втратить не лише прозорість, а й надходження до бюджету.

Чи справді цей законопроєкт допоможе економіці? Європейський Союз, наприклад, готувався до подібних змін роками: створив систему Import One Stop Shop, підготував інфраструктуру. І тільки після цього поступово знижували ліміти. В Україні ж хочуть зробити це без підготовки та ще й під час війни.

Що потрібно зробити, аби уникнути помилок?

  1. Відкласти нововведення до завершення війни. Це дасть змогу зберегти стабільність у критичний період.
  2. Створити робочу групу. У дискусії мають взяти участь волонтери, представники бізнесу та громадяни.
  3. Розробити покроковий план. Спочатку підготувати інфраструктуру, а вже потім запроваджувати зміни.

Зараз не час для експериментів, які можуть зруйнувати те, що працює на перемогу. Кожне рішення має враховувати інтереси країни, армії та громадян.